Інгалятор, небулайзер – медичний прилад, який призначений для введення лікарських засобів в дихальні шляхи (інгаляція). Рекомендуються для лікування бронхіту, фарингіту, нежиті, пневмонії, бронхіальної астми та інших захворювань дихальної системи.
Інгаляція вигідно відрізняється від використання таблеток і уколів високою швидкістю всмоктування медикаментів і відсутністю дискомфорту під час процедури.
Важливо: інгаляція має і протипоказання, наприклад, її не можна робити при температурі вище 37.5°C. Тому процедура повинна призначатися лікарем.
Компресорний (небулайзер) – оснащений компресором, розпорошуючим медикамент. Переваги: відносно низька ціна, сумісність з усіма ліками для інгаляцій. Недоліки: збільшені габарити і вага, сильний шум, що ускладнює використання для маленьких дітей, непридатність для лікування далеких відділів дихальної системи, з часом потрібна заміна небулайзера.
Ультразвуковий – має вібруючу мембрану, завдяки якій розпорошується препарат. Переваги: компактність, мала гучність, підходить для лікування далеких відділів дихальної системи. Мінуси: висока ціна, необхідність заміни мембрани, неможливість використання в тандемі з ліками, що містять антибіотики, антисептики, муколітики, гормони (через руйнування речовин).
Меш-інгалятор (меш-небулайзер, мембранний, електронно-сітчастий) – як і ультразвукова модель забезпечений мембраною. Поєднує переваги попередніх пристроїв: компактний, ефективно лікує далекі відділи дихальної системи і сумісний з більшістю медикаментів. Недолік – висока вартість.
Сфера застосування компресорних, ультразвукових інгаляторів і меш-інгаляторів – лікування верхніх і нижніх дихальних шляхів.
Паровий – передбачає утворення пари за допомогою нагрівання рідини. Переваги: низька ціна, компактність, простота експлуатації, прогрівання верхніх дихальних шляхів, що не під силу попереднім видам інгаляторів. Недоліки: велика кількість протипоказань, несумісність з безліччю ліків (через руйнування речовин). Парові інгалятори порівняно мало поширені.
Сфера застосування – терапія захворювань верхніх дихальних шляхів (хвороби горла, вуха, носа).
До парових інгаляторів можна віднести і сауну для обличчя – конструкцію, оснащену спеціальною чашею для обличчя. Головна функція такого пристрою – догляд за обличчям, але можливе застосування і в лікувальних цілях. Для цього сауна комплектується універсальною насадкою (Рот-Ніс).
Соляний – призначений для вдихання збагаченого солями повітря. Переваги: низька ціна, компактність, відсутність шуму, незалежність від живлення. Мінус – обмежена сфера використання (тільки сольові інгаляції).
Важливо: заборонено використовувати при інгаляції трав'яні відвари і ефірні олії. В першому випадку прилад засмітиться і поламається, в другому – терапія принесе шкоду, а не користь здоров'ю, зокрема, може викликати пневмонію. Виняток – паровий інгалятор.
Інгалятори поділяються на стаціонарні і портативні. Перші продуктивніше і потужніше, зате другі компактніше і зручніше для носіння з собою.
Зустрічаються моделі з дизайном для дітей – в порівнянні з «дорослими» інгаляторами мають більш яскраві кольори і нестандартну форму (рибка, панда, кит, паровозик). Ці інгалятори роблять процедуру захоплюючою для дитини.
Ця величина вказує на швидкість розпилення лікарських речовин. Вимірюється в мілілітрах за хвилину (мл/хв). Продуктивність інгаляторів коливається в межах 0.15-0.55 мл/хв.
Чим вища продуктивність, тим швидше буде проходити інгаляція, що важливо при лікуванні маленьких дітей. В той же час потрібна швидкість розпилення залежить від використовуваного медикаменту, виду захворювання та інших факторів.
За цим параметром можна судити, наскільки глибоко частинки проникають в дихальну систему, осідаючи в її відділах:
Відповідно від мінімального розміру часток залежить терапевтична ефективність інгалятора при лікуванні захворювань, що виникають в різних відділах дихальної системи. Наприклад, для боротьби з тонзилітом або фарингітом мінімальний розмір часток становить 8-10 мкм, а ось при бронхіоліті знадобляться більш дрібні частинки – 1-3 мкм.
Ця характеристика впливає на зручність використання і термін служби пристрою на одній заправці. Ємність для ліків в свою чергу залежить від виду інгалятора:
Замалої ємності не вистачить на один сеанс інгаляції, дуже великий бак – збільшує габарити апарату.
Безперервна – препарат подається без зупинки протягом всієї процедури. Мінус – перевитрата медикаменту.
Ручна – подача ліків регулюється натисканням на кнопку. Недоліки: стомливість постійного натискання, ймовірність поломки кнопки. Інгалятор з ручною подачею не рекомендується використовувати при лікуванні дітей до 5 років.
Автоматична – подача препарату починається при вдиху і закінчується на видиху. Найкращий варіант. Прилад з автоматичною подачею оптимальний для лікування дітей.
Маска доросла – подає медикамент в рот і ніс, чим полегшує процедуру інгаляції. Мінуси: знижена концентрація медикаменту у вдиханому повітрі в порівнянні з насадкою для рота або носа, великий розмір (незручно носити з собою). Маска оптимальна для сплячих хворих і ослаблених пацієнтів, які перебувають без свідомості.
Маска дитяча (для немовлят) – відрізняється від попередньої насадки меншим розміром.
Насадка для рота (мундштук) – подає лікарський засіб в рот. Підходить для лікування бронхіту і ангіни, знімає біль в горлі.
Насадка для носа – подає ліки в ніс. Рекомендується при лікуванні захворювань носа, в тому числі, нежиті.
Запасні повітряні фільтри – фільтри очищають повітря, що надходить в камеру компресорного інгалятора. Згодом підлягають заміні. Запасні фільтри позбавляють від необхідності купувати ці пристрої окремо. Категорично забороняється проводити процедуру без фільтра.
Важливо: купуйте тільки фільтри, рекомендовані спеціально для вашого пристрою.
Відсік для аксесуарів – в ньому зберігають насадки, мережевий кабель і інше приладдя. Такий відсік робить транспортування апарату більш комфортним.
Сумка / чохол – захищає інгалятор від пилу і пошкоджень, полегшує зберігання і транспортування. В сумці / чохлі зберігають аксесуари, що дозволяє тримати все необхідне під рукою і зменшує ймовірність втратити насадку. Вибираючи портативну модель, переконайтеся в наявності сумки / чохла.
В комплект поставки інгалятора може входити насадка для промивання носа (назальна канюля).
Регулювання розміру часток – змінює розмір часток, що збільшує / зменшує дальність розпилення лікыв. В результаті прилад налаштовується під лікування конкретного захворювання.
Регулювання швидкості розпилення – змінює швидкість розпилення, що дає можливість підлаштувати інгалятор під кожного пацієнта. Для дорослих оптимальна більш висока швидкість розпилення ліків, ніж для дітей і літніх людей.
Таймер – дозволяє задати тривалість інгаляції. В багатьох моделях таймер запам'ятовує час сеансу, автоматично відключає інгалятор по завершенні процедури.
Захист від перегріву – автоматичне відключення інгалятора при досягненні гранично допустимої температури. У підсумку подовжується термін експлуатації пристрою.
В різних ингаляторах цей параметр становить 10-60 хвилин. Обирайте апарат з таким розрахунком, щоб часу безперервної роботи вистачило на повний сеанс. Гарний вибір – інгалятор, який безперервно працює протягом 20-30 хвилин.
Важливо: щоб уникнути поломки пристрою не перевищуйте безперервний час роботи. Робіть паузи між сеансами інгаляції – це захистить прилад від перегріву.
Даний показник визначає продуктивність інгалятора. Чим більше потужність, тим вище швидкість розпилення лікарських речовин. Правда, зі зростанням потужності збільшується витрата енергії і рівень шуму. Залежно від моделі потужність коливається в діапазоні 1.5-180 Вт і більше.
Від цієї характеристики залежить комфортність використання інгалятора. Вимірюється в децибелах (дБ). Чим тихіше працює прилад, тим краще, особливо при лікуванні дітей. Низький рівень шуму корисний і для проведення сеансу інгаляції під час сну. Середній параметр – 55-65 дБ.
Мережа (220) – дешевий і практичний спосіб, який підходить для інгаляторів будь-якої потужності. Мінус – залежність від розетки, що обмежує мобільність приладу. Передбачається в стаціонарних апаратах.
Батарейки – забезпечує повну мобільність інгалятора. Недоліки: обмежена потужність пристрою, додаткові витрати на покупку елементів живлення.
Власний акумулятор – маэ переваги попереднього варіанту, але дешевше і простіше, так як не треба купувати і міняти батарейки. Мінус – потрібна розетка для підзарядки.
Прикурювач (12В) – дозволяє використовувати інгалятор в автомобілі. Корисно для тих, хто часто і довго подорожує.
Зустрічаються інгалятори, які працюють від мережі і батарейок або від акумулятора і мережі. Такі рішення – універсальні.
Дякую за інформацію, дуже корисна.