Двотактний – зустрічається найчастіше. Відрізняється простою конструкцією, швидше набирає оберти, має меншу вагу і розміри, ніж чотиритактний. Такий двигун простий в ремонті та коштує недорого. До недоліків слід віднести велику витрату палива, необхідність частої долівки масла, сильний шум, вібрації та високу токсичність вихлопів.
Важливо: для нормального використання двотактного двигуна необхідно спеціальне паливо і масло. Можна застосовувати 92 або 95 бензин, змішаний з маслом. Однак в цьому випадку можливий сильніший знос деталей, оскільки складно вгадати необхідні пропорції.
Чотиритактний – має складнішу конструкцію, коштує дорожче. Такий двигун має більший ресурс, економніший, забезпечує плавний хід, у нього менша вібрація і шум. У чотиритактного мотора чистіший вихлоп, а сам пристрій не вимагає постійного контролю рівня масла. Недоліками є великі габарити та вага.
Електричний – має невелику вартість і вагу, безшумний, екологічний і простий в експлуатації, а електроенергія дешевша, ніж паливо. Недоліками таких двигунів є: невелика потужність (до 10 к.с.), залежність запасу ходу від ємності акумулятора. Електромотор встановлюється на човни малих розмірів. Хороший вибір для рибалок, оскільки електродвигун дозволяє плисти майже безшумно і не лякати рибу.
Важливо: для човнового електромотора краще використовувати спеціальні тягові акумулятори глибокої розрядки. Вони забезпечують двигун струмом протягом тривалого періоду. На відміну від них, стартові акумулятори використовуються для запуску двигуна і здатні дати струм лише на короткий час. Правда, тягові акумулятори коштують набагато дорожче.
Карбюраторний – класичний варіант, хоча і дещо застарілий. Має підвищену витрату палива і токсичні вихлопи.
Інжекторний – найекономніший і екологічний тип двигуна, але при цьому коштує дорожче, ніж карбюраторний. Інші переваги: більш впевнений розгін і комфортне керування.
Ручний – здійснюється за допомогою шнура стартера. Найнадійніший спосіб запуску двигуна, який не потребує акумулятора. Але для ручного пуску необхідно докласти зусилля.
Електричний – проводиться за допомогою стартера від акумулятора при повороті ключа. Це простіший тип пуску, але разом з тим, менш надійний, оскільки стартер може вийти з ладу, а акумулятор – розрядитися. Електричний пуск, як правило, встановлюється на двигунах від 20 к.с.
Електричний і ручний – в моторі передбачені обидва способи запуску. В цьому випадку, електричний стане основним, а ручний – аварійним способом пуску.
Від цього показника залежить швидкість руху судна. У свою чергу, потужність двигуна (одиниця виміру – кінські сили, к.с.) визначається його типом, кількістю та обсягами циліндрів.
Для рибалок оптимальна потужність двигуна становить 2-5 к.с., а любителям швидкісної їзди підійде мотор потужністю 30 к.с. Слід пам'ятати, що більш потужний двигун споживає і більшу кількість палива.
Важливо: бажано підбирати двигун з запасом потужності, щоб забезпечити запас надійності та міцності цього пристрою.
Від цього параметра безпосередньо залежить потужність двигуна: чим більше циліндрів, тим потужніше, об'ємніше і дорожче двигун. Крім того, кількість циліндрів впливає на рівномірність ходу крутильного вала і нагрів поршневої групи. Двигуни з великим числом циліндрів відрізняються більш рівномірним ходом і менше гріються.
Наприклад, двотактні мотори потужністю до 15 к.с., можуть мати 1 або 2 циліндри.
Водотоннажне плавання – велика частина судна занурена в воду й утримується силою закону Архімеда, швидкість при цьому невелика. Для цього режиму не потрібен потужний двигун (від 2 до 15 к.с.).
Глісирування – під час руху тільки мала частина човна торкається води, при цьому досягається висока швидкість. Щоб перевести човен в режим глісирування, потрібен більш потужний мотор, ніж для водотоннажного режиму. Однак безпосередньо глісуючи споживання потужності мотора знижується майже вдвічі.
Внутрішній – вбудований в мотор бак. Такий бак мають двигуни малої потужності (2-5 к.с.).
Зовнішній – для потужних моторів, які споживають велику кількість палива.
Внутрішній і зовнішній – зустрічаються в деяких моделях потужністю 4-5 к.с., що дає можливість їздити на більш далекі відстані.
Дейдвуд – частина двигуна, що з'єднує його верхню частину з гвинтом. Від цього параметра залежить ефективність роботи двигуна. Довжина дейдвуда повинна відповідати висоті транця.
Занадто мала довжина призведе до зниження швидкості при незмінному споживанні палива.
Короткий S (381 мм) – таку довжину дейдвуда мають мотори для надувних човнів.
Довгий L (508 мм) – мотори для катерів і яхт.
Наддовгий UL або X (від 635 мм) – мотори для морських катерів і крейсерських яхт.
Зустрічаються ще більші розміри Z або ХХ (762 мм).
Алюміній – зустрічається найчастіше. Разом з тим, алюмінієві гвинти гірше, ніж сталеві витримують сильні удари та повільніше обертаються на максимальних обертах, оскільки вони виготовляються з товстими лопатями. До того ж, алюміній схильний до корозії.
Нержавіюча сталь – найміцніший матеріал для гвинта, що дає можливість виготовляти тонкі гвинти, що мають відмінні показники жорсткості, стійкості до ударів і високу швидкість обертання на різних оборотах. Однак нержавіюча сталь коштує дорожче алюмінію.
Пластик (композитні матеріали) – на основі вуглецевих і нейлонових волокон. Відрізняється більшою міцністю і не схильні до корозії. Коштують приблизно на одному рівні з алюмінієвими гвинтами. Оптимальне поєднання ціни та якості.
Важливо: варто звернути увагу на кількість лопатей у гвинта: 3 або 5. Найчастіше зустрічаються мотори з 3 лопатями. Чим більше лопатей у гвинта, тим більше створює зусилля мотор. Для катання на водних лижах або перевезення вантажів краще використовувати гвинт з великим числом лопатей.
Румпельне – здійснюється за допомогою спеціального важеля (румпеля), закріпленого на двигуні. При цьому людина, що керує судном повинна знаходитися на кормі. Румпельне управління застосовується в невеликих човнах з малопотужними моторами, оскільки швидкісний човен може вийти з-під контролю. До того ж, у такого управління недостатній огляд попереду по курсу.
Дистанційне – проводиться за допомогою спеціального керма в передній частині човна. Таке управління використовується в довгих човнах (більш 3.5 м), що розвивають швидкість понад 80-90 км / год і мають потужні мотори понад 50 к.с. Дистанційне керування більш зручне і безпечне, оскільки забезпечує широкий огляд попереду по курсу.
Ручний – застосовується для малопотужних моторів і має кілька ступенів (4-6).
Гідропривід – електромотор з системою гідравлічних шлангів, призначений для більш потужних моторів.
Генератор – пристрій, що виробляє електроенергію для акумулятора, ходових вогнів і іншого устаткування моторного човна.
Телескопічна ручка румпеля – висувається ручка (в середньому на 15 см), що робить управління більш зручним.
Конструкція для мілководдя – поворотно-відкидна підвіска, за допомогою якої мотор відкидається при ударі об перешкоду або в разі проходження по мілководдю.
Тахометр – пристрій, що дозволяє відстежувати поточні та максимальні оберти двигуна, а також стан моторесурсу (лічильник мотогодин). Таким чином, тахометр допомагає підібрати оптимальний режим роботи двигуна з урахуванням витрат палива, потужності та моторесурсу.
Двигуни оснащуються великою кількістю датчиків, які відстежують стан мотора (датчик перегріву, рівень і тиск масла, тиск води, заряд акумулятора та т.д.).
Аварійний вимикач – служить для миттєвої зупинки двигуна в разі випадіння оператора за борт.
Обмежувач обертів – для оптимального і стабільного режиму роботи двигуна (число оборотів).
Обмежувач нахилу – забезпечує необхідне положення мотора.
Блокування запуску мотора – запобігає випадковому запуску мотора при включеній передачі.
Блокування відкидання мотора – перешкоджає відкиданню двигуна на задньому ходу.
Вага мотора залежить від його потужності – чим потужніший, тим важче. Можна виходити зі співвідношення 1 л на 25 кг маси човна (з урахуванням пасажирів і обладнання). Потужність двигуна не повинна бути більшою за ту, яка вказана в паспорті човна, оскільки занадто важкий мотор може перекинути човен або сильно притопити корму судна, що спричинить захльостування води.