Нагрівальний кабель використовується при облаштуванні електричної теплої підлоги. Кабель укладається в стяжку підлоги товщиною 3-7 см. У порівнянні з нагрівальним матом і нагрівальною ІЧ-плівкою має більш високу питому потужність. Тому кабель може служити як основне та додаткове опалення.
До переваг кабелю належать порівняно низька ціна та повільне охолодження. Термін служби складає 10-25 років.
Недоліки нагрівального кабелю: складний монтаж, повільне нагрівання (3-12 годин). Після укладання включати таку підлогу можна тільки після повного висихання бетону – приблизно через 21-28 днів.
Резистивний – характеризується постійним опором. Порівняно недорогий та простий у монтажі. Такий кабель забезпечує стабільну потужність нагріву незалежно від зміни температури навколишнього середовища. Мінуси: чутливість до перегріву, неможливість ремонту, укорочування або подовження кабелю, встановлення різних температурних режимів для різних ділянок.
Резистивні кабелі використовуються при обігріві труб діаметром до 40 мм і облаштування теплої підлоги, систем сніготанення та систем антиобмерзання водостоків і покрівлі.
Саморегульований– змінює опір, отже, потужність нагріву залежно від температури довкілля. Подібний кабель можна нарощувати або вкорочувати, обмотувати внахлест, що запобігає перегріву ділянок. Створює оптимальні температурні умови на різних ділянках (точковий обігрів) та економить електроенергію.
Недоліки саморегулюючого кабелю: висока вартість, сприйнятливість до механічних впливів.
Кабелі, що саморегулюються, хороші для обігріву трубопроводів великого діаметру, тротуарів, покрівель.
Здебільшого нагрівальні кабелі можна використовувати для облаштування теплої підлоги, обігріву покрівлі, трубопроводів, жолобів та стоків.
Моделі для відкритих майданчиків – сходів, тротуарів, парковок, веранд, терас – обов'язково мають вологозахист. Цей параметр записується з допомогою буквено-цифрового коду IPXX (друга цифра вказує на ступінь захисту від вологи). Стандартне значення IPX7 – ці кабелі витримують навіть короткочасне занурення на глибину до 1 м тривалістю трохи більш ніж 30 хвилин.
Нагрівальні кабелі для дзеркал у ванних кімнатах запобігають їхньому запотіванню. Ці пристрої захищені не лише від вологи, а й від сторонніх предметів. Вони мають клас захисту IP44 – подібним кабелям не страшні предмети діаметром 1 мм і більше (болти, дроти), а також водяні бризки з будь-якого напрямку.
Одножильний – порівняно дешевий, але створює сильне електромагнітне поле та складний у монтажі.
Двожильний – позбавлений недоліків одножильного кабелю, але коштуватиме дорожче.
Цей параметр означає максимальну площу обігріву, на яку розрахований нагрівальний кабель. Це площа, що обігрівається, за вирахуванням площі, зайнятої меблями та обладнанням – під них нагрівальний кабель не укладається. Площу обігріву визначають у відсотковому відношенні до загальної площі приміщення:
Питома потужність нагрівального кабелю – відношення потужності виробу до одиниці його довжини. Більшість нагрівальних кабелів варіюється в межах 16-30 Вт/м. Для конкретної сфери застосування нагрівальних кабелів є орієнтовні параметри питомої потужності. Так, при обчисленні цього показника для обігріву трубопроводу, виходять насамперед із діаметра труби:
При цьому враховуються кліматичні умови, матеріал із якого виготовлені труби, товщина теплоізоляційного шару, тип монтажу (внутрішній або зовнішній) та інші фактори, що впливають на значення втрат.
Загальна потужність – потужність нагрівального кабелю, яка потрібна для ефективного обігріву. Для визначення цього параметра, необхідно площа приміщення помножити на питому потужність пристрою. В інших випадках необхідна загальна потужність визначається фахівцями за формулами виходячи з конкретного завдання (обігрів водостоку, покрівлі, трубопроводу тощо).
За цією характеристикою оцінюють, яку максимальну величину допускається зігнути кабель без ризику його ушкодження під час використання. Такий показник має значення при монтажі.
Цей параметр безпосередньо пов'язаний із потужністю кабелю. Конкретні значення визначаються за допомогою таблиці чи формули.
Ця величина також пов'язана з потужністю нагрівального кабелю. Чим більший діаметр кабелю, тим вища питома потужність пристрою.
Ця величина впливає експлуатаційні властивості кабелю. Зі зростанням питомого опору збільшується кількість тепла, що виділяється. Чим нижче такий параметр, тим краще виріб підходить для обігріву протяжних трубопроводів.
Термопластик (поліолефін) – кабель із такою ізоляцією підходить для обігріву водостоків або каналізації.
Тефлон (фторопласт, FEP) – цей матеріал не змінює смак води та не боїться високої температури. Має антифрикційні якості, що полегшує встановлення внутрішньо водопровідної труби.
Поліетилен (PEX) – кабель із такою ізоляцією використовують для укладання усередині трубопроводів із питною водою (температура не більше 23°С).
Рідше зустрічаються нагрівальні кабелі з ізоляцією із ПВХ та силікону.
Екран нагрівального кабелю захищає струмопровідні жили від негативного впливу навколишнього середовища, забезпечує рівномірний розподіл тепла поверхнею. Нагрівальні кабелі екрануються алюмінієвою фольгою або лудженою міддю. Багато моделей мають подвійний захисний екран (алюмінієва фольга+луджена мідь), що покращує його експлуатаційні властивості.
Холодний кінець призначений для підключення нагрівального кабелю до електромережі. Передає харчування на пристрій. При необхідності холодний кінець коротшає. Залежно від виробника, довжина холодного кінця становить 1.5-10 м.
Муфта– дозволяє підключити холодний кінець до нагрівальної секції кабелю. Таке рішення зустрічається найчастіше. У деяких моделях використовується інша технологія з'єднання, що дозволяє обійтися без муфти.
Залежно від питомої потужності, зовнішня ізоляція нагрівальних кабелів має різний колір, що дозволяє відрізнити їх навіть непрофесіоналу. Наприклад, червоний, оранжевий і синій колір притаманний кабелям з відносно невисокою питомою потужністю (10-19 Вт/м), більш потужні моделі забарвлюються в чорний або коричневий (20-30 Вт/м).