Як вибрати лічильник тепла

Лічильник тепла (тепломір, теплолічильники) – прилад для обліку витрати теплової енергії. Вимірює споживання тепла в Гкал (Гкал) шляхом визначення кількості теплоносія (гарячої води), що пройшов по трубі. Стимулює до економії теплової енергії. Тепломіри монтуються в подаючу або зворотню трубу, причому тільки в горизонтальному положенні.

У будинках, побудованих до 1996 року (з вертикальним трубопроводом), монтаж квартирних лічильників не проводиться. В цьому випадку можна встановити розподільник тепла і регулятори на опалювальні прилади або ж лічильник тепла монтується на будинок або під'їзд.

Розподільник тепла відрізняється від тепломіра принципом роботи. Такий пристрій визначає температуру опалювального приладу і повітря в приміщенні, а потім на основі цих даних обчислює кількість тепла, витрачений на обігрів приміщення.

Важливо: тепломір повинен бути дозволений до використання метрологічною службою України. Установка приладу здійснюється тільки організаціями, які мають необхідні дозволи і ліцензії.

• Механічний лічильник тепла
• Ультразвуковий лічильник тепла

Вид

Механічний (тахометричний) – вимірює витрати теплової енергії на підставі числа оборотів крильчатки (турбіни), що обертається потоком теплоносія. Потім отримані дані підсумовуються рахунковим механізмом і відображаються на циферблаті або дисплеї. Механічні лічильники тепла представлені трьома варіантами: крильчастий, гвинтовий і турбінний.

Механічний лічильник характеризується відносно низькою ціною, надійністю, простотою конструкції, монтажу, демонтажу та обслуговування. Такому приладу не потрібна електроенергія (працює на батарейках), а його точності цілком достатня для домашніх потреб.

Мінуси механічного тепломіра: малий ресурс роботи, хибність результатів вимірювань під впливом забруднень у воді. Чим нижче якість теплоносія, тим вище ймовірність поломки крильчатки. Тому перед лічильником встановлюється фільтр грубої очистки.

Також тахометричний прилад чутливий до механічних впливів і гідроударів, підвищує гідравлічний опір в системі опалення.

Механічний лічильник – оптимальний вибір для обліку споживання теплової енергії в невеликій квартирі або приватному будинку.

Важливо: вибирайте механічний тепломір з крильчаткою з нержавіючої сталі, яка не боїться корозії. Пластикова крильчатка часто не витримує високого напору в трубах і виходить з ладу.

Ультразвуковий – вимірює витрати теплової енергії на підставі швидкості проходження ультразвукового сигналу через теплоносій. У порівнянні з механічним лічильником виграє в точності і функціональності. Такий прилад створює малий гідравлічний опір і має великий робочий ресурс (до 15 років).

Недоліки ультразвукового лічильника: висока ціна, залежність від електроживлення, що є серйозним мінусом при перебоях з електрикою, підвищена вимогливість до якості теплоносія (потрібна установка фільтра грубої очистки).

У порівнянні з механічним аналогом точність показань ультразвукового лічильника в більшій мірі залежить від складу носія. При роботі з чистим вимірюваним середовищем такий прилад буде дуже точно визначати витрати теплової енергії. Але присутність у складі теплоносія окалини, суспензій, засоленості, повітряних бульбашок різко збільшує похибку вимірювань.

Ультразвуковий теплолічильник підходить для великогабаритних квартир площею від 105 м² і комерційних установ. Цей пристрій рекомендується монтувати в будинках, оснащених новим трубопроводом.

Важливо: при регулярних проблемах з подачею електроенергії слід підключати ультразвукової тепломір через джерело безперебійного живлення (UPS).

Електромагнітний – вимірює витрати теплової енергії на підставі параметрів струму, що виникає при проходженні теплоносія через магнітне поле приладу. Створює мінімальний гідравлічний опір в опалювальній системі. Найточніший і дорогий тепломір.

Електромагнітний теплосчетчик має ті ж недоліки, що і ультразвуковий тепломір плюс чутливість до зовнішнього магнітного поля. Через високу ціну такі пристрої використовуються рідко.

Вихровий – вимірює витрати теплової енергії на підставі оцінки вихорів, які утворюються за перешкодою, що знаходяться на шляху руху теплоносія. Такий лічильник забезпечує високу точність, при цьому характеризується відносно низькою ціною, нечутливістю до домішків у теплоносії і відкладенням в трубах.

Мінуси вихрового тепломіра: спотворення результатів вимірювань під впливом повітряних бульбашок в потоці і вібрації. Недоліком приладу є і специфічні вимоги до монтажу – встановлюється тільки на видовженому прямій ділянці трубопроводу. Такі лічильники теплоти не набули поширення.

Інтерфейс

LCD дисплей – відображає показання для їх візуального знімання.

M-Bus (опціонально) – автоматично збирає свідчення з лічильника тепла і передає їх постачальнику теплової енергії. При цьому вимірювання зберігаються і знаходяться у вільному доступі для споживачів. Дані передаються двома способами:

• по радіоканалу (Radio) – дозволяє працювати з будь-якою кількістю тепломірів, має високу надійність за рахунок відсутності проводів, але для отримання показань потрібна присутність оператора з приймачем в радіусі дії пристрою;
• по кабелю – оптимальний для лічильників в багатоквартирних будинках або в разі, коли не можна знімати показання бездротовим способом.

Імпульсний вихід – дозволяє дистанційно знімати показання. Позбавляє оператора від необхідності відвідувати квартиру.

Витрата теплоносія

Мінімальний (Qmin) – найменша величина витрат теплоносія, яку вимірює лічильник і при цьому не виходить за межі допустимої похибки.

Перехідний (Qt) – величина витрат теплоносія, при якій відзначається найбільша похибка вимірювання.

Номінальний (Qn) – величина витрат теплоносія, при якій тепломір здатний працювати тривалий час, не перевищуючи допустиму похибку. Номінальна витрата – основний параметр, що характеризує експлуатаційні якості лічильника.

Максимальний (Qmax) – найбільша величина витрат теплоносія, при якій теплосчетчик здатний короткочасно працювати (1 година на добу, 200 годин на рік), не перевищуючи допустиму похибку.

Припустима похибка:

• в діапазоні від Qmin до Qt – до 5% (тривала робота);
• в діапазоні від Qt до Qn – до 3% (тривала робота);
• в діапазоні від Qn до Qmax – до 3% (короткочасна робота).

Клас точності

Дана характеристика вказує на ступінь допустимої похибки вимірювань. Теплолічильники бувають трьох класів: першого, другого і третього. Чим вище клас, тим нижче похибка. Добре, якщо в пристрої розрахункова витрата теплоносія укладається в діапазон від Qt до Qn. У приладах другого класу витрата теплоносія повинна відповідати діапазону від Qmin до Qn (якщо Qt не вказано).

Температура теплоносія

Максимальна (Tmax) – найбільше значення температури теплоносія, при якій працює тепломір, не виходячи за межі допустимої похибки. Середнє значення – 90-105 °C.

Мінімальна (Tmin) – найменше значення температури теплоносія, при якій працює тепломір, не виходячи за межі допустимої похибки. Середнє значення становить 4 °C.

Номінальний діаметр підключення (DN, Ду)

Підбирається виходячи з внутрішнього діаметра труб в місці, призначеному для монтажу лічильника. Цей параметр впливає на номінальний витрата теплоносія:

• DN 15– 0.6-1.5 м³/ч (для квартир площею 60-180 м²⁾;
• DN 20– 1.5-2.5 м³/ч (для квартир площею 140-250 м²⁾.

Механічний тепломір встановлюється на трубу діаметром до 32 мм (DN або Ду 32). Для більш товстих труб потрібно ультразвукова модель.

Підключення і діаметр різьби

У побутових лічильниках тепла найчастіше застосовується різьбове з'єднання. Поширені діаметри нарізного сполучення: 1/2; 3/4; 1 і 2 дюйма.

При цьому варто пам'ятати, що у різьбових тепломірів фактичний розмір підключення перевищує номінальний DN. Це пояснюється тим, що подібні теплолічильники підключаються за допомогою штуцера, накидна гайка якого має різьблення більшого діаметру (різниця– один типорозмір).

Установча довжина

Цей параметр означає довжину тепломіра з урахуванням розміру приєднувальних елементів (від однієї різьблення до іншої різьблення). Визначає можливість монтажу лічильника тепла в конкретному місці. Найчастіше зустрічаються моделі з настановної довжиною 110; 130; 260 і 300 мм.

Максимальний робочий тиск (PN)

Цей параметр означає гранично допустимий тиск, на який розрахований тепломір. Одиниця виміру – бар. Перевищення максимального робочого тиску загрожує некоректною роботою приладу і виходом його з ладу, а в деяких випадках може привести до затоплення приміщення. Середнє значення – 10-16 бар.

Рекомендації щодо зниження витрат тепла

Терморегулятор

На відміну від водоміра, встановленого на трубу з краном, лічильник тепла сам по собі дає незначну економію теплової енергії (не більше 5-7%). Для повноцінного заощадження тепла і зменшення витрат на його оплату слід встановити терморегулятор, що дозволяє управляти витратою теплоносія і температурним режимом в приміщенні.

Тандем тепломір + терморегулятор дає економію тепла до 50%. Заощадження теплової енергії досягається за рахунок відсутності перегрівів, підтримки комфортної температури, яка може бути менше стандартної на 1-3 °C, значного зниження температури під час відсутності мешканців у квартирі.

При цьому в нежитлових приміщеннях можна зменшити споживання тепла до мінімально допустимих значень. У житлових приміщеннях керування витратою теплоносія визначається балансом між комфортною температурою і економією.

Терморегулятор представлений в наступних різновидах.

• запірний – найдешевший і простий варіант, яким часто оснащуються радіатори опалення. Недоліки: ручне управління, ймовірність розриву труб при безграмотному перекритті в умовах негативних температур.
• термоголовка – більш просунутий пристрій, що реагує на температурні коливання в приміщенні. Потрібно лише вручну вибрати оптимальну температуру – для цього передбачені 4 температурні режими. Мінуси: висока вартість, некоректна робота (якщо терморегулятор встановлений за меблями або фіранками).
• програмований – найдосконаліший прилад, який автоматично вмикається і вимикається в залежності від поточної температури. Для роботи користувачеві досить задати відповідну програму. Підтримує управління на відстані за допомогою Інтернету. Недоліки: висока ціна, складне програмування.

Більш детальну інформацію про терморегулятори можна прочитати в нашій статті «Як вибрати термоголовку» .

Зниження теплових витрат

Зменшити тепловитрати квартири допоможе установка енергозберігаючих вікон з 5-ти камерним профілем і 2-х камерним склопакетом. В цьому випадку економиться 20-30% теплової енергії. Також слід виконати теплоізоляцію зовнішніх стін приміщення (товщина шару – не менш 10 см).

У числі дієвих способів економії тепла – зменшення часу провітрювання. Чим рідше відкриваються вікна, тим менше теплові втрати. Правда, таке рішення призведе до нестачі свіжого повітря. Краще встановити вентиляційну систему з рекуператором, який зменшує скидання теплової енергії в навколишнє середовище (до 65%).

Ліквідація «теплових дірок»

Істотна економія тепла забезпечується утепленням укосів, підвіконь, дверей, щілин у віконних швах. Виявляють місця витоку тепла за допомогою тепловізора.