Як вибрати відеокарту

Відеокарта (відеоадаптер, графічна плата) – один із головних компонентів комп'ютера, що забезпечує обробку графіки та виводить зображення на монітор. Основна складова – графічний процесор (GPU), який визначає робочі параметри відеокарти.

Вбудована відеокарта підходить для будь-яких офісних робіт, перегляду фільмів і невимогливих до графіки ігор. Переваги: абсолютно безшумна, може використовуватися в дуже компактних комп'ютерах, не вимагає додаткових витрат.

Недоліки: не має власної пам'яті, тому витрачає основну пам'ять комп'ютера, набагато повільніше зовнішніх відеокарт.

Зовнішня відеокарта – підходить для будь-яких завдань, саме цей тип детально розглядається в даній статті.

Оскільки в офісних завданнях, при перегляді відео і в іграх з нескладною графікою всі сучасні відеокарти працюють однаково, розглянемо їх відмінності саме для 3D-ігор.

Класифікація

Швидкість відеокарти – це основний показник, вплив на який надають частота відеопроцесора і пропускна здатність шини обміну даними з пам'яттю.

Швидкість не має будь-яких одиниць вимірювання і визначається тестуванням в спеціальних програмах або виміром кількості кадрів в секунду в популярних іграх.

Тестування різних відеокарт має проводитися на одному комп'ютері, щоб виключити вплив інших його компонентів на порівняльний результат, тому проведення таких тестів можуть собі дозволити лише великі комп'ютерні видання.

Для спрощення застосовується класифікація, заснована на вартості, яка безпосередньо залежить від продуктивності.

До $100 – підходить для ігор при роздільній здатності до 1680x1050 і середніх налаштуваннях деталізації або 1920x1200 з низькою деталізацією.

$100- $150 – непогана продуктивність в більшості ігор при роздільній здатності 1920x1200 і середніх налаштуваннях.

$150- $250 – відмінна продуктивність при роздільній здатності до 1920x1200 і середніх налаштуваннях та гарна в більшості ігор при 2560x1600 з низькою деталізацією.

$250- $400 – відмінна продуктивність при роздільній здатності до 1920x1200 і високих налаштуваннях та гарна при 2560x1600.

$400- $500 – відмінна продуктивність при роздільній здатності до 1920x1200 з максимальними налаштуваннями та гарна при 2560x1600 і високих налаштуваннях.

Понад $500 – відмінна продуктивність при роздільній здатності до 2560x1600 з максимальними налаштуваннями.

Крім того, дві відеокарти можуть працювати спільно, але сумарна вартість зазвичай схожа з вартістю більш продуктивної моделі.

Призначення

Ігрові – використовуються для комп'ютерних ігор, перегляду мультимедійного контенту, обробки фотографій та відео. Ключовою характеристикою є швидкість FPS (кількість кадрів за секунду), а також філлрейт (швидкість заповнення).

Для майнінгу – такі відеокарти застосовуються для «видобування» криптовалют (майнінг). Головний параметр – хешрейт (швидкість обчислювальних операцій на секунду). Багато відеоадаптерів для майнінгу відсутні відеовиходи.

Професійні – призначені для виконання складних інженерних розрахунків, автоматичного проєктування (робота у САПР), 3D-моделювання та рендерингу. Основна характеристика – геометрична продуктивність GPU. Відрізняються від ігрових моделей підвищеною точністю обчислень, але не підходять для відображення складних текстур та візуальних ефектів.

Графічні процесори випускають дві компанії – Nvidia та AMD. На сьогодні GPU цих брендів мало відрізняються за ціною та продуктивністю. Але є кілька нюансів, на які варто звернути увагу:

• моделі Nvdia за рівнем трасування променів у реальному часі (Ray Tracing) перевершують аналоги від AMD (рейтрейсинг надає зображенню більшої реалістичності);
• відеокарти на чіпі Nvidia підтримують інтелектуальне згладжування (DLSS) – ця функція збільшує продуктивність та FPS в іграх;
• за техпроцесом першість утримує AMD (7 нм проти 8 нм у Nvidia);
• графічні процесори AMD дешевші за пристрої від Nvidia.

Актуальні серії графічних процесорів (Nvidia):

• GeForce GT – ці GPU дають низьку продуктивність, оптимальний вибір для домашніх ПК;
• GeForce GTX – характеризуються середньою продуктивністю, підходять для ігрових ПК;
• GeForce RTX – найсучасніші потужні GPU для геймерських комп'ютерів;
• Quadro – підходять для професійних комп'ютерів.

Додаткове маркування:

• Ti – відеоадаптер із розігнаним прискорювачем;
• Super – високопродуктивна відеокарта.

Актуальна серія графічних процесорів AMD – Radeon RX (для ігрових ПК). А ось серії R та HD вже застаріли. Високопродуктивним моделям надається маркування XT, а GPU для професійних ПК – FirePro.

Числа в назві GPU позначають покоління (перша цифра) та позицію в лінійці (друга цифра). Чим більше цифри, тим вища продуктивність відеокарти.

Для невибагливих ігор та простих завдань підійдуть застарілі моделі, що базуються на чіпі Nvidia GeForce GT 1030 або AMD Radeon RX 550.

Для сучасних ігор у роздільній здатності Full HD (1920x1080) при високій частоті оновлення кадрів оптимальні рішення початкового та середнього рівня, на зразок Nvidia GeForce GTX 1650 або AMD Radeon RX 5600 XT.

Геймери, які віддають перевагу 2K (2048x1080) і QHD (2560x1440) при частоті оновлення 144 Гц, вибирають продуктивні моделі середнього класу на чіпі Nvidia GeForce RTX 3600 або AMD Radeon RX 6700 XT.

Для ігор в 4K (3840x2160) знадобляться просунуті відеоадаптери на зразок Nvidia GeForce RTX 3080 або AMD Radeon RX 6800 XT.

Більш детально відмінності останніх серій процесорів можна вивчити в «Вікіпедії»: по AMD і по NVidia.

Обсяг відеопам'яті – від нього залежить, наскільки якісні текстури можуть використовуватися в іграх. Для відеокарти до $100 цілком вистачить 2 Гб, до $150 бажано мати 3 Гб, на більш дорогих моделях має стояти 4 Гб пам'яті та більш.

Пропускна здатність шини відеопам'яті – це швидкість обміну даними між процесором і пам'яттю, вимірюється в бітах (біт, bit). Суттєво впливає на продуктивність відеокарти – чим вище, тим краще.

Цей параметр впливає на продуктивність відеокарти. Чим більший об'єм пам'яті, тим вища якість текстур в іграх. водночас продуктивність відеоадаптера залежить також від типу пам'яті, частоти GPU та інших факторів.

Тому не варто гнатися за високими значеннями – часто графічна плата з меншим обсягом пам'яті буває більш продуктивною. Виняток – професійні відеокарти, тому що тут обсяг пам'яті відіграє більшу роль, ніж тактова частота. На обсяг пам'яті звертають особливу увагу при виборі графічної плати відеомонтажу, вимогливих ігор та інших подібних завдань.

Орієнтовний обсяг пам'яті:

• для ігор у роздільній здатності до Full HD та 2K – 2-8 ГБ (залежно від налаштувань якості);
• для ігор у роздільній здатності Ultra HD (4K) – від 8-10 ГБ.

Типи пам'яті – поділяються за частотою (швидкістю) роботи:

GDDR3 та GDDR4 – застарілі типи пам'яті, які використовуються в недорогих відеоадаптерах.

LPDDR4X – відеокарти з таким типом пам'яті, призначені для ноутбуків.

GDDR5 – більш прогресивний варіант порівняно з GDDR3 та GDDR4. Дає середню продуктивність. Швидкість обміну даними становить 6 Гбіт/с.

GDDR5X – вдосконалена версія GDDR5. Швидкість передачі досягає 12 Гбіт/с.

GDDR6 – один із нових форматів відеопам'яті. Швидкість обміну даними – до 16 Гбіт/с. Такий тип пам'яті трапляється у потужних відеокартах, здатних працювати з відео 4K та вище. Оптимальний вибір систем віртуальної реальності.

GDDR6X – вдосконалена версія GDDR6. Швидкість передачі досягає 21 Гбіт/с. Високопродуктивна пам'ять, яка застосовується в найпросунутіших і найдорожчих відеоадаптерах.

HBM і HBM2 – така пам'ять забезпечує дуже високу швидкість обміну даними (у рази більш ніж GDDR6) за низького виділення тепла та витрат енергії. Коштує дуже дорого. Оптимальне рішення для доповненої реальності (AR) та ігор віртуальної реальності (VR).

Ця величина визначає пропускну здатність шини пам'яті – швидкість обміну даними між пам'яттю та графічним процесором. Розрядність шини вимірюється в бітах. Чим вища бітність шини пам'яті, тим вища її пропускна здатність і тим продуктивніший відеоадаптер. Але, з іншого боку, така графічна плата коштуватиме дорожче.

Орієнтовні параметри розрядності шини:

• відеокарти початкового рівня – 128 біт;
• відеокарти середнього рівня – 192 біт та 256 біт;
• флагманські ігрові відеокарти – від 352 біт;
• професійні відеокарти – до 2048 біт.

Відеокарту для ігор слід вибирати з таким розрахунком, щоби її пропускна спроможність збігалася з аналогічним параметром інтерфейсу монітора. Недостатня пропускна здатність призведе до зниження кадрів, надлишкова – не збільшить FPS, а спричинить зайві витрати.

Ця характеристика визначає продуктивність відеокарти. Одиниця виміру – мегагерц (МГц). Чим вища частота пам'яті, тим швидше відеоадаптер обробить графічну інформацію. Водночас зростає вартість пристрою.

Орієнтовні параметри відеопам'яті:

• відеокарти початкового та середнього рівня – до 15000 МГц;
• флагманські відеокарти – до 19 500 МГц.

Такий параметр означає кількість операцій, що їх виконує графічний процесор за одиницю часу. Вимірюється у мегагерцях. Чим вище частота GPU, тим більше даних він обробить і тим продуктивніша відеокарта. Від цього показника залежить якість графіки та кількість FPS у комп'ютерних іграх.

Але подібна закономірність є справедливою, якщо порівнювати між собою GPU одного покоління.

Режим Boost збільшує продуктивність відеокарти завдяки підвищенню тактової частоти графічного процесора. Ця частота є максимальною.

Цей параметр означає розмір транзисторів у графічному процесорі відеокарти. Вимірюється у нанометрах (нм). Процесор з меншими елементами характеризується зниженим тепловиділенням і витратою електроенергії. У цьому його продуктивність зростає. На сьогоднішній день найпередовіша технологія – 7 нм.

Система охолодження (скорочено СО) може бути пасивною – без вентилятора (кулера), і активної – з одним або декількома вентиляторами.

Вентилятор (активний) – кулер або бловер, який відводить тепло за рахунок примусової конвекції. Кулер обійдеться дешевше за бловер, але менш ефективний. Активна система шумить і потребує додаткового живлення. Подібний варіант трапляється найчастіше.

Радіатор (пасивне) відводить тепло шляхом природної конвекції. Пасивна система абсолютно безшумна й не витрачає енергію, але здатна охолодити лише слабкі відеокарти початкового рівня.

Водоблок (водяне) – відводить тепло за рахунок циркуляції трубками робочої рідини. Рідина відрізняється високою ефективністю при малій шумності, але громіздка, складна в монтажі та коштує дорого. Таке рішення є актуальним для просунутих відеокарт.

Водоблок та вентилятор (гібридне) – поєднання кулера та водоблоку. Найбільш ефективна система, але дорожча і складніша в монтажі, ніж попередні варіанти. Як правило, гібридна система працюватиме і в разі поломки одного з компонентів. Дає змогу охолодити найпотужніші відеокарти.

У більшості сучасних відеокарт встановлюються двослотові кулери – вони займають простір двох слотів розширення на задній стінці корпусу комп'ютера, через додатковий слот назовні відводиться частина тепла.

Важливим параметром є шумність відеокарти, яка вимірюється децибелах (Дб). Вона рідко вказується виробником у характеристиках, але найчастіше є в порівняльних оглядах на сайтах, які проводять тестування.

На шумність впливає частота обертання вентиляторів, що змінюється залежно від навантаження на відеокарту. В офісних додатках і при перегляді відео система охолодження може бути абсолютно або майже нечутною.

В іграх, що навантажують відеосистему, система охолодження найчастіше працює дратівливо голосно. Якщо важлива тиша відеокарти, слід вибирати моделі зі спеціальною тихою СО, зазвичай вона мають кілька великих кулерів, що працюють на малих швидкостях. Крайнім заходом є заміна СО на альтернативну, але в цьому випадку втрачається гарантія на відеокарту.

Чим потужніша відеокарта, тим більше вона гріється, отже, її складніше остудити. 1 вентилятор передбачається в моделях початкового рівня, 2 вентилятори – у графічних платах середнього класу, 3-4 – у топових рішеннях.

• Однослотова відеокарта з пасивним охолодженням
• Двухслотова карта з активным охолодженням

Сучасні відеокарти підключаються до материнської плати через інтерфейс PCI-E x16 (16 ліній).

PCI-E 2.0 – швидкість передачі даних становить до 500 Мбайт/с (на одну лінію) та 8 Гбайт/с (на 16 ліній). Застаріле рішення.

PCI-E 3.0 – швидкість обміну даними досягає 984 Мбайт/с (на одну лінію) та 15.75 Гбайт/с (на 16 ліній). Стара версія PCI-E. Відеокарти, що підтримують цей інтерфейс, все ще популярні.

PCI-E 4.0 – швидкість передачі даних становить до 1969 Мбайт/с (на одну лінію) та 31.51 Гбайт/с (на 16 ліній). Сучасні стандарти. Наявність такого інтерфейсу – ознака просунутого відеоадаптера.

Thunderbolt 3 – швидкість передачі становить до 5 Гбайт/с. Використовується для підключення зовнішніх відеокарт.

Важливо: при встановленні відеокарти керуйтеся двома правилами. По-перше, кількість ліній відеокарти не повинні перевищувати аналогічний параметр материнської плати. По-друге, відеоадаптер більш ранньої версії PCI-E сумісний зі слотом новішої версії, але не навпаки.

Частота кадрів (FPS)

За цим показником оцінюють продуктивність ігрової відеокарти, тобто кількість кадрів, які обробляє пристрій за секунду (Framerate, FPS). Частота зміни кадрів відео, яку видає відеоадаптер, не повинна бути меншою, ніж частота оновлення монітора (одиниця вимірювання – Гц). FPS залежить від робочих параметрів відеокарти, продуктивності процесора та швидкості оперативної пам'яті.

При недостатньому FPS відеокарти погіршується якість зображення в іграх (оптимальне значення – 60 FPS). Якщо FPS менше 30, то ігри «гальмуватимуть». Але не варто впадати в крайність і купувати надто дорогу відеокарту, оскільки надмірна FPS потрібна лише професійним геймерам.

FPS відеокарти визначають на підставі тестів, результати яких наводяться в спеціальних оглядах та рейтингах.

VGA/D-sub – застарілий аналоговий відеоінтерфейс, «заточений» на роздільну здатність 1280х1024.

DVI – представлений двома варіантами:

• DVI-D – цифровий відеороз'єм, що підтримує роздільну здатність 2560х1600 (Dual Link) та 1920х1200 (Single Link);

• DVI-I – працює з аналоговим та цифровим відеосигналом. Підтримує роздільну здатність 1280х1024 (аналоговий), 2560х1600 (цифровий Dual Link), 1920х1200 (цифровий Single Link).

HDMI – цифровий інтерфейс, призначений для передачі високоякісного відео та багатоканального звуку. Широко використовується в телевізорах, моніторах, проєкторах та іншій відеотехніці. Деякі відеокарти забезпечені 2-3 HDMI-портами, що дозволяє одночасно підключити 2-3 монітори. Сучасні версії – HDMI 2.0 (підтримує відео 4К) та HDMI 2.1 (підтримує відео 10К).

DisplayPort – цифровий інтерфейс, широко поширений у комп'ютерному обладнанні. Дає змогу одночасно підключити до роз'єму до 6 моніторів (опція daisy chain). Відповідно змінюється максимальна роздільна здатність, що підтримується: чим більше підключених екранів, тим воно нижче. Сучасна версія – DisplayPort 1.4 (працює з відео 4К, 5К та 8К).

А ось для одночасної роботи з кількома моніторами без опції daisy chain потрібна відеокарта, у якій передбачено 2-3 виходи DisplayPort.

mini DisplayPort – зменшений варіант DisplayPort. Використовується у низькопрофільних відеокартах.

VirtualLink USB-C – служить для підключення до відеокарти гарнітури віртуальної реальності (VR). Цей інтерфейс дає можливість передавати відео, дані та живлення за допомогою одного кабелю замість трьох.

Робота з кількома моніторами розширює можливості користувача та полегшує виконання різних завдань (обробка великоформатних зображень, відеомонтаж, створення програм). Декілька екранів дають можливість максимально поринути в ігровий світ, що важливо для просунутих геймерів. Сучасні відеокарти підтримують 3-4 екрани та більше.

У відеокартах, що працюють від БП комп'ютера, використовуються такі роз'єми для підключення:

• 6 pin – від одного 6-контактного роз'єму (найбільша потужність живлення – 75 Вт);
• 8 pin – від одного 8-контактного роз'єму (максимальна потужність – 150 Вт);
• 6+8 pin – комбінація двох попередніх варіантів (максимальна потужність – 225 Вт);
• 8+8 pin – від двох 8-контактних роз'ємів, що дає максимальну потужність живлення 300 Вт;
• 6+8+8 pin – забезпечує потужність живлення 375 Вт;
• 8+8+8 pin – найбільша потужність складає 450 Вт;
• 16 pin – максимальна потужніть у 600 Вт.

Чим більше відеокарта витрачає електроенергії, тим вища її продуктивність.

Важливо: щоби зробити правильний вибір, враховуйте 75 Вт, які надходять до відеокарти через слот PCI-E (75 Вт). Так, максимальне енергоспоживання відеоадаптера з роз'ємом 6+8 pin становить 300 Вт (225+75). Відповідно, у моделі з роз'ємом 8+8+8 pin цей параметр дорівнюватиме 525 Вт.

За цією характеристикою судять, чи вистачить місця на материнській платі для встановлення відеокарти. Відеокарта може займати від одного до трьох слотів на материнці:

• 1 слот – бюджетні відеоадаптери;
• 2 слоти – більшість відеокарт, включно з моделями початкового рівня з пасивним охолодженням;
• 3 слоти – потужні відеоадаптери.

Важливо: дрібне число слотів (1.5; 2.5; 2.7 і 2.75), яке трапляється в описі деяких відеокарт, є маркетинговим ходом. Ці моделі блокують частину другого або третього слота, що дозволяє використовувати ці роз'єми. Відеоадаптер на 1.5 або 2.7 слота не відрізняється від 2-слотового або 3-слотового аналога відповідно.

Ця величина означає теплову віддачу відеокарти. Одиниця виміру – ват (Вт). TDP для відеоадаптера не відіграє таку важливу роль, як для процесора, оскільки ці пристрої оснащуються ефективними системами охолодження.

Підсвічування – відіграє декоративну роль. Відеокарти з підсвічуванням часто вибирають геймери. Щоби підсвічування було помітне, такі моделі встановлюються в корпуси з оглядовим вікном. Інший варіант – розміщення відеокарт у відкритих корпусах.

Синхронізація підсвічування – забезпечує одночасне увімкнення/вимкнення або зміна кольору підсвічування відеокарти, материнської плати, клавіатури, корпусу та інших складових комп'ютера. Є кілька технологій синхронізації підсвічування, зокрема RGB Fusion, Mystic Light Sinc. Конкретна технологія має підтримуватись усіма пристроями.

Низькопрофільна (Low Profile) – відрізняється від звичайних моделей зменшеною висотою та зниженою продуктивністю. Такі відеокарти встановлюються в корпусах малого розміру (Mini-ITX).

Зовнішня відеокарта підключається до комп'ютера з допомогою Thunderbolt 3 або іншого швидкісного інтерфейсу. Ці відеоадаптери є актуальними для компактних ноутбуків, оскільки в них не можна встановити потужні відеокарти.

Підтримання VR забезпечує комфортну експлуатацію окулярів віртуальної реальності.

Підтримання SLI/CrossFire – дає можливість підключити два відеоадаптери Nvidia/AMD до одного ПК і тим самим збільшити графічну продуктивність системи. Відеокарти та материнка мусять підтримувати одну й ту саму технологію.

На відміну від SLI CrossFire дає змогу працювати з відеокартами, оснащеними різними моделями GPU (вони мусять відноситися до однієї серії), водночас не потрібно з'єднувати їх мостом або кабелем.

Мінуси об'єднання двох відеокарт:

• дворазове збільшення графічної продуктивності неможливе, водночас приріст FPS досягається лише в деяких іграх (від 20-30% до 60%);
• деякі ігри можуть працювати не зовсім коректно;
• підвищені нагрівання та шумність;
• обсяги пам'яті не підсумовуються;
• подвійне харчування;
• необхідність місткого корпусу комп'ютера.

На сьогодні підтримання SLI/CrossFire стає все менш актуальною. Одна сучасна відеокарта забезпечує достатню продуктивність для вимогливих ігор (при максимальному налаштуванні графіки). Стане в нагоді для апгрейду бюджетних ігрових та професійних комп'ютерів – докупити стару відеокарту вигідніше, ніж придбати нову.

Підтримання роздільної здатності Ultra HD 4К / Ultra HD 8К – дає можливість вивести зображення на монітор у роздільній здатності 3840х2160 (4К) / 7680х4320 (8К). Зокрема, відеокарта, що підтримує 8К, відмінно працює в тандемі з повнокупольним проєктором.

Підтримання DirectX 12 – покращує якість зображення (відповідає за відображення текстур та ефектів). Така опція є критично важливою для сучасних комп'ютерних ігор.

Підтримання OpenGL – аналог DirectX, який необхідний роботи зі спеціальними графічними програмами (професійні відеокарти). Сучасна серія – OpenGL 4.6.

Для комфортної роботи з окулярами віртуальної реальності купують відеокарти, що підтримують таку можливість.

Високопродуктивні та дорогі моделі, розраховані на підключення 3-8 моніторів, зацікавлять дизайнерів, верстальників, геймерів, програмістів. Такі девайси потребують додаткового живлення від БЖ комп'ютера.

окрема категорія відеокарт – професійні, які застосовуються для 3D-візуалізації, моделювання та інших складних завдань. Ці гаджети обирають дизайнери. З огляду на вузьку спеціалізацію дані гаджети геймерам не підійдуть.

Довжина

Цей параметр дає змогу оцінити сумісність відеокарти з корпусом комп'ютера. Чим продуктивніше графічна плата, то більше вписувалося її розміри (у разі потрібно потужна, отже, громіздка система охолодження).

Більшість сучасних відеокарт високої роздільної здатності випускаються довжиною 250 мм і більше – це необхідно враховувати, оскільки не кожен комп'ютерний корпус може вмістити її. Найчастіше заважають інші компоненти комп'ютера: жорсткі диски, шлейфи, охолоджувальні радіатори, встановлені на материнській платі.

Цей показник означає мінімальну потужність блоку живлення для роботи з відеокартою. Вимірюється у ватах (Вт). Така характеристика істотно перевищує споживану потужність відеоадаптера, оскільки вказується в розрахунку всю систему. Не бажано використовувати БП із недостатньою потужністю – це призведе до збоїв у роботі системи.

Для графічних плат середнього рівня потужність БП має бути 600-650 Вт, для флагманських рішень – 850 Вт.