Як вибрати охолоджувальний пристрій

Охолоджувальний пристрій (кулер) – встановлюється на елементи комп'ютера з високим тепловиділенням. Кулер запобігає перегріванню компонентів ПК, тим самим збільшує термін їх служби. Система охолодження складається з радіатора і вентиляторів для охолодження.

• Кулер
• Радіатор

Процесор – цей компонент характеризується високим тепловиділенням, тому застосовуються кулери або водяне охолодження. Багато моделей забезпечені боксовим кулером, що забезпечує досить якісне охолодження. Для роботи з офісними програмами та навігації в Інтернеті такого кулера цілком достатньо.

Окремо пристрій, що охолоджує, купується в двох випадках:

• процесор не обладнаний системою охолодження;
• якщо планується розганяти процесор або використовувати комп'ютер для вимогливих ігор.

SSD M.2 – використовуються радіатори, які розсіюють тепло від SSD.

Відеокарта – як правило використовуються кулери, для малопотужних відеокарт можуть бути радіатори. Для найпотужніших моделей дуже популярне водяне охолодження.

Корпус – вентилятори розміщуються на спеціальні місця. Інший варіант – блоки вентиляторів, які встановлюють у відсіках 3.5" та 5.25".

Оперативна пам'ять (ОЗУ) - охолодження найчастіше представлено у вигляді радіаторів.

Жорсткий диск – окреме охолодження встановлюється рідко, зазвичай, у вигляді радіаторів у спеціальних роз'ємах.

Вентилятор - найпростіша і найдешевша система охолодження, що складається з мотора та лопат. Більшість вентиляторів призначені для відведення тепла із корпусу. Деякі пристрої викидають гаряче повітря від пам'яті або жорсткого диска.

Кулер – «просунута» система, що складається з вентилятора і радіатора. Характеризується оптимальним балансом ціни та продуктивності роботи. Кулер використовується для охолодження комп'ютера, крім корпусу.

Радіатор – конструкція пластинчастої, ребристої чи іншої форми, що відводить тепло від елемента системи (природна конвекція). Позитивні якості: дешевизна, безшумність, надійність. На відміну від вентилятора/кулера не потребує електроживлення. Мінус – слабка ефективність. Тому радіатори розраховані на оперативну пам'ять, жорсткі диски та малопотужні процесори.

Водяне охолодження – найдосконаліша система охолодження. Складається з водоблоку, помпи, радіатора та трубок. Водяне охолодження набагато ефективніше, ніж радіатор та кулер, та й працює дуже тихо. Недоліки: складний монтаж, висока вартість, громіздкість. Відмінно підійде для розгону ПК.

Тип сокета

Сокет – роз'єм для кріплення процесора на материнській платі, на нього встановлюється система охолодження. Різні сокети відрізняються типами кріплень для кулера. Тому при виборі системи охолодження зверніть увагу на її сумісність з типом сокета на комп'ютері.

Сумісність визначається і відповідністю максимальної потужності, що розсіюється кулером TDP охолоджуваного пристрою. Два процесори одного модельного ряду з одним і тим же сокетом часто відрізняються споживаною потужністю і виділенням тепла. Процесор з більшою частотою має і більше тепловиділення, отже, йому потрібно більш інтенсивне охолодження.

TDP (максимальна потужність, що розсіюється) – позначає найбільшу кількість тепла, яке система охолодження здатна ефективно відвести від конкретного елемента комп'ютера. Це основний параметр системи охолодження (одиниця виміру – Вт). TDP враховується під час підбору кулера або водяного охолодження для процесора.

TDP у різних системах становить 65-550 Вт. На багатьох пристроях, що потребують власної системи охолодження, вказується їхнє тепловиділення (маркується як TDP). Вибираючи систему охолодження, керуйтеся правилом: максимальна потужність кулера, що розсіюється, повинна бути в 2 рази більше, ніж TDP охолоджуваного елемента комп'ютера. Це продовжить термін служби вентилятора та знизить рівень шуму.

Для більш ефективної роботи знадобиться пристрій із запасом потужності, оскільки в деяких випадках величина тепловиділення може бути вищою за параметри, зазначені в характеристиках. Це є актуальним, якщо планується розгін процесора. TDP процесори та інші пристрої представлені в спеціальних таблицях в Інтернеті.

Вентилятор

Чим більше діаметр вентилятора, тим ефективніше і тихіше він працює (утворюється інтенсивний повітряний потік). Однак великий вентилятор коштує дорожче і займає більше місця, що варто враховувати при виборі охолоджувального пристрою. Діаметр вентилятора коливається в межах 40-200 мм і вище.

Найбільш поширені діаметри:

• 60-80 мм – найдешевші, не складні в заміні, але сильно шумлять (для слабких процесорів);
• 92-120 мм – стандартний варіант;
• 140 мм – високоефективні та тихі, але дорогі вентилятори (для потужних процесорів);
• 200 мм – потужні та дорогі моделі (для корпуса)

Важливо: щоб полегшити можливу заміну вентилятора, краще користуватися виробами зі стандартними розмірами.

Кулери з одним вентилятором використовуються для охолодження процесорів з низьким TDP (до 180 Вт). Системи з 2-4 вентиляторами підходять для процесорів, які мають вищу тепловиділення. Моделі із 4-5 вентиляторами чудово охолоджують корпус потужних ПК. Чим більше вентиляторів, тим вища ефективність системи. Але в той же час збільшується ціна, розміри та рівень шуму пристрою.

Ковзання – найдешевший і тихий, але ненадійний підшипник.

Гідродинамічний – відрізняється високою надійністю і низьким рівнем шуму, але коштує дорожче.

З магнітним центруванням – «просунутий» різновид гідродинамічного підшипника: підвищена надійність, знижений шум при роботі. Ціна такого підшипника досить висока.

Кочення (кульковий) – найнадійніший вид підшипника. Такий підшипник більш гучний і дорогий.

Ковзання + кочення – комбіноване рішення з поліпшеними характеристиками: такий варіант прослужить довше, ніж підшипник ковзання.

Керамічний (NCB) – тихий і недорогий підшипник, але зустрічається рідко (його встановлюють лише окремі виробники).

Цей параметр означає найменшу швидкість обертання крильчатки вентилятора. Чим нижче швидкість, тим повільніше може працювати охолодний пристрій (корисно, якщо не потрібна висока продуктивність). При цьому знижується рівень шуму та витрата енергії.

У малогабаритних кулерах обороти вентилятора повинні бути вищими, щоб заповнити слабкий повітряний потік і невелику площу розсіювання.

Мінімальна швидкість у кулерах для процесора становить 300-1000 об/хв, у вентиляторах для корпусу – 200-3700 об/хв.

Цей показник означає найбільшу швидкість обертання крильчатки вентилятора. Чим вище швидкість, тим продуктивніше працює система охолодження, але і рівень шуму зростає. Максимальна швидкість в кулерах для процесора становить 1200-8400 об/хв, аналогічна характеристика вентиляторів для корпусу досягає 700-15000 об/хв.

У діапазоні між мінімальним та максимальним значенням можна регулювати швидкість обертання – це дозволяє адаптувати систему охолодження до конкретних умов експлуатації. У результаті знижується рівень шуму та забезпечується ефективність охолодження. Щоправда, чим ширший діапазон регулювання, тим дорожчий пристрій.

Важливо: при відносно низькій швидкості обертання крильчатки висока продуктивність системи досягається завдяки великому діаметру вентилятора.

Висота

Цей параметр має значення при порівнянні двох вентиляторів з однаковими швидкостями. Чим вище вентилятор, тим інтенсивніше повітряний потік. Водночас цю величину варто враховувати при складаній системі охолодження для комп'ютерів з маленьким корпусом. Якщо в корпусі є достатньо місця – встановіть більш габаритний кулер.

Це основний параметр ефективності охолоджуючого пристрою. Одиниця виміру – кубічні фути за хвилину (CFM). На інтенсивність максимального повітряного потоку впливає швидкість обертання та розміри вентилятора, конструкція та матеріал радіатора.

Найпросунутіші системи охолодження мають рівень повітряного потоку 75 CFM і більше. Недоліки таких моделей: висока ціна, сильний шум. У бюджетних та тихих пристроях максимальний повітряний потік становить 25 CFM. Конкретне значення CFM залежить від потужності та типу охолоджуваного елемента ПК, а також інших факторів.

На рівень шуму впливає в першу чергу швидкість обертання вентилятора. Цей параметр вимірюється в децибелах (дБ). Більш низький рівень шуму підвищує комфорт при роботі з комп'ютером, але при цьому знижуються оберти вентилятора, отже, і продуктивність кулера. Тому потужні моделі досить сильно шумлять.

У тихих вентиляторів рівень шуму не перевищує 20-25 дБ. У більш гучних пристроїв цей параметр становить 40 дБ.

Радіатор

Алюміній – порівняно дешевий матеріал. Недоліки: нерівномірний розподіл тепла і низька теплопровідність. В результаті алюмінієвий радіатор потребує інтенсивного повітряного потоку, який створюють галасливі вентилятори.

Мідь – відрізняється високою теплопровідністю і рівномірністю розподілу тепла. Мідний радіатор швидше розсіює тепло, ніж алюмінієвий і не вимагає швидкісних і шумних вентиляторів. Такий радіатор коштує дорого.

Алюміній + мідь – комбінований варіант (алюмінієвий радіатор з мідними вставками або трубками). Цей радіатор ефективніше аналога з чистого алюмінію. За вартістю такий пристрій займає середнє положення між алюмінієвим і мідним радіатором. Композитний радіатор – оптимальне рішення для більшості комп'ютерів.

Важливо: нікельоване покриття радіатора захищає від корозії та додає йому стильний вигляд.

Розмір

Розмір радіатора безпосередньо впливає на ефективність кулера. Охолоджувальний пристрій з великогабаритним радіатором не завжди поміститься в стандартний корпус комп'ютера.

Висота радіатора в баштовому кулері не повинна бути більше 160 мм. Зверніть увагу і на ширину радіатора: занадто широкий пристрій також може не поміститися.

Важливо: враховуйте компонування і розмір материнської плати. На практиці громіздкі кулери часто займають велике місце на материнській платі, закриваючи доступ до слотів під оперативну пам'ять або відеокарту. Щоб не помилитися з вибором радіатора, зробіть необхідні заміри.

Вага

Вага радіатора залежить від його габаритів. Існує прямий зв'язок між TDP процесора і вагою пристрої: для процесора з TDP 100-125 Вт досить радіатора вагою 300-400 г, для пристрою з TDP 200-220 Вт варто вибрати радіатор вагою 1000-1300 г.

Площа розсіювання

Ця характеристика означає площу поверхні радіатора охолоджуючого пристрою. Чим більше площа розсіювання, тим краще працює кулер.

Основа

Основа системи охолодження – майданчик, який контактує з процесором. Його конструкція і якість впливає на продуктивність кулера.

Алюмінієвий радіатор – основою є сам радіатор. Майданчик буває наскрізний або суцільний. Обирайте пристрій із суцільною основою, що забезпечує краще охолодження. У щілину наскрізного майданчика з часом забивається пил, що погіршує охолодження.

Алюміній + мідь – за основу виступає мідна вставка. Цей варіант ефективніше, ніж попередній.

Кулер з тепловими трубками – має мідну основу. Таке рішення – оптимальне.

DirectCU (прямий контакт) – основою є мідні трубки, особливим чином запресовані в кулер. Продуктивність такого варіанту зіставна з попереднім.

Від кількості теплових трубок в охолодному пристрої безпосередньо залежить ефективність його роботи. Але велика кількість таких елементів відповідним чином позначається на вартості, габаритах та вазі кулера. Стандартний параметр варіюється в межах 3-8 штук і визначається величиною тепловиділення процесора:

• процесор з TDP 80-100 Вт – кулер із 3 трубками;
• процесор з TDP 125-150 Вт – кулер із 4 трубками;
• процесор з TDP 150-180 Вт – кулер із 5-6 трубками;
• процесор з TDP 180-280 Вт – кулер із 7-8 трубками.

Якщо в характеристиках системи охолодження немає відомостей про кількість теплових трубок, то їх легко визначити самостійно. Для цього підрахуйте число кінців трубок, що виходять і поділіть на 2.

Цей параметр означає час, який теоретично пропрацює кулер до виходу з ладу. Подібна величина визначається в розрахунку на ідеальні умови (в тому числі відсутність пилу, постійна середня температура і вологість). На практиці ця цифра коригується в бік зменшення.

2-pin - застарілий роз'єм, сьогодні майже не зустрічається. Кулери на 2 контакти використовуються лише у старих ПК.

3-pin - теж застарів, але все ще набув значного поширення. Кулери підключаються до відеокарти або материнської плати.

4-pin Molex – дозволяє підключати кулер безпосередньо до блоку живлення. Такий варіант є актуальним, якщо на материнській платі не вистачає роз'ємів для всіх вентиляторів.

4-pin PWM – забезпечує автоматичне регулювання швидкості обертання вентилятора, виходячи з навантаження на процесор за допомогою PWM. Кулер підключається до материнської плати.

Важливо: пристрої для охолодження на 4-pin PWM підійдуть до материнських плат з роз'ємом 3-pin, системи охолодження з роз'ємом 3-pin сумісні з материнськими платами, що мають роз'єм 4-pin PWM. Щоправда, у разі автоматичний контроль обертання вентилятора неможливий.

6-pin - використовується в системах, оснащених RGB-підсвічуванням і тому потребують потужного електроживлення. Подібні моделі призначені для охолодження корпусу.

9-pin - як і попередній роз'єм, зустрічається в пристроях з RGB-підсвічуванням. Такі системи використовують для охолодження процесора.

Кріплення

Засувки – найзручніший варіант, що не вимагає спеціальних інструментів.

Болти – виграють у засувок в надійності, але програють в зручності: для зняття або монтажу охолоджувального пристрою знадобиться викрутка. Болтове кріплення використовується для установки кулерів, для ОЗП, жорстких дисків і корпусу (вентилятор).

Силіконові кріплення – найменш шумні, проте по надійності поступаються болтів.

Двосторонній – найнадійніший спосіб кріплення, який зустрічається в важких і потужних кулерах.

Регулятор оборотів (реобас) – змінює швидкість обертання вентилятора (а також шум і споживання енергії). Деякі моделі оснащуються екраном, що видає інформацію про швидкість обертання і температурі всередині корпусу.

Офісні програми дають невелике навантаження, а ось при роботі з комп'ютерними іграми (особливо з високим рівнем деталізації графіки) навантаження істотно зростає, отже, збільшується тепловиділення компонентів комп'ютера. У цьому випадку буде потрібен інтенсивний повітряний потік.

Реобас встановлюється в відсіки 3.5" і 5.25" (зручніше у використанні) або відсік PCI-слота (дешевше). Зустрічаються реобаси, вбудовані всередину корпусу.

Види реобаса:

• ручний – користувач самостійно змінює швидкість обертання. Це найнадійніший і точний, але дорогий варіант;
• автоматичний (PWM) – регулює швидкість обертання виходячи з навантаження на процесор і інші елементи комп'ютера;
• ручний + автоматичний – комбінована система: велика частина роботи проводиться автоматично, а вручну обмежуються максимальні оберти;
• перехідник (резистор) – регулює швидкість обертання завдяки зниженню напруги на вентилятор. Такий перехідник дешевше ручного реобаса, але менш зручний, оскільки для зміни швидкості буде потрібно змінити перехідник, а значить, відкривати корпус.

Підсвічування – виконує декоративну функцію: надає комп'ютера стильний дизайн. Зустрічаються моделі з різними кольорами підсвічування. Особливо ефектно виглядає багатокольорове RGB-підсвічування.