Як вибрати снігоприбирач

Снігоприбирач – пристрій для прибирання снігу на певній площі за допомогою захвату, подрібнення і викиду в обраному напрямку.

Робот-снігоприбирач – вдосконалений різновид снігоприбирача, що виконує роботу автоматично: користувачеві досить задати маршрут і час прибирання. Крім того, активація робота можлива дистанційно (SMS, спеціальний додаток на смартфоні). Якщо на шляху «розумної» техніки зустрінеться перешкода чи жива істота, робот об'їде її або зупинить рух.

• Самохідний гусеничний снігоприбирач
• Самохідний колісний снігоприбирач
• Несамохідний снігоприбирач

Клас

Побутовий (дачний) – компактна несамохідна техніка, що має малу потужність. Подібні снігоприбирачі діляться на підкласи:

• мікро-клас (електролопата) - малопотужний пристрій (до 1000 Вт), застосовується для очищення двору і доріжок;
• міні-клас (електричний очисник з дефлектором) – більш потужний агрегат (до 2500 Вт), призначений для очищення території площею до 500 м²;
• медіум-клас (бензиновий очищувач) – досить потужна техніка (до 6000 Вт або 5 к.с.), використовується для очищення території площею до 3000 м².

Напівпрофесійний (аматорський) – більша самохідна техніка потужністю 5-7.5 к.с. Рекомендована сфера застосування: очищення ділянок до 6000 м².

Професійний – габаритна самохідна техніка, що має велику потужність (7.5-13 к.с.). Рекомендована сфера застосування: очищення ділянок площею від 6000 м².

Важливо: щоб перевести кінські сили в кіловати, слід знати, що 1 к. с. = 735 Вт.

Тип переміщення

Самохідний – наводиться в рух бензиновим або електричним мотором, оснащується трансмісією. Такий снігоприбирач набагато зручніше несамохідного аналога, так що користувачеві не потрібно його штовхати. Самохідна модель відмінно впорається зі щільним снігом і настом. Недоліки: висока вартість, більш дороге обслуговування, великі габарити. Це оптимальне рішення для очищення великої території.

Самохідні моделі оснащуються фарами, підігрівом ручок, гідропідсилювачем керма.

Самохідні снігоприбирачі бувають двох видів.

• Колісний – розрахований на рівну поверхню і слабо пересічений рельєф. Колеса снігоприбиральної машини відрізняються спеціальним профілем для хорошого зчеплення з льодом і снігом. Подібна модель маневрена і легка.
• Гусеничний – розрахований на складний рельєф місцевості (в тому числі крижані поверхні, круті схили). В порівнянні з колесами гусениці характеризуються більшою площею зчеплення і високим тяговим зусиллям, а отже - кращою прохідністю. В той же час гусенична модель поступається колісній в маневреності і швидкості, а ціна її набагато вище.

Несамохідний – наводиться в рух м'язовою силою користувача. Така снігоприбиральна машина дешевше, компактніше і дбайливіше очищує поверхню, ніж самохідна. Мінус – не годиться для прибирання насту або щільного снігу. Несамохідна модель підійде для обробки невеликих площ (дача, заміський будинок) і очищення важкодоступних місць. Таку техніку легко освоять підлітки та люди похилого віку.

Несамохідні снігоприбирачі важать 45 кг, самохідні – близько 70 кг.

Двигун

Тип

Електричний – легкий, малошумний, простий в обслуговуванні (не потребує заміни мастила), порівняно дешевий. Такий снігоприбирач програє бензиновому аналогу в потужності і мобільності (залежить від довжини шнура). Крім того, не виключається ймовірність розриву дроту і короткого замикання на снігу.

Електричними двигунами оснащуються в основному несамохідні машини. Машина з електромотором хороша для очищення невеликих територій з електромережею, наприклад, двору будинку, дерев'яних терас.

Бензиновий – потужний, не залежить від електромережі і довжини кабелю. Ця машина важче, дорожче і складніше в обслуговуванні (потребує палива, періодичну заміну мастила), ніж електричний снігоприбирач. До недоліків відноситься і високий рівень шуму при роботі.

Бензинові двигуни використовуються в самохідних і несамохідних машинах. Таку модель логічно вибрати для прибирання великої території, де відсутня електрика.

Бензиновий двигун представлений в двох видах.

• 2-во тактний – потужний при порівняно низькій ціні, але в процесі експлуатації видає сильний шум і погано запускається на морозі. 2-во тактний мотор вимагає заправляння суміші бензину і мастила в точно певній пропорції (відхилення від них призведе до передчасного зносу мотора).
• 4-х тактний – економічний, створює менше шуму і зручний в заправці (бензин і мастило заправляються окремо). При однаковому обсязі такий мотор поступається за потужністю 2-во тактному.

Гібридний – поєднує два попередніх двигуна. Бензиновий мотор приводить в дію ротор і шнеки, виробляє енергію для електродвигуна, а останній запускає гусениці. Машини з гібридним двигуном коштують дорого і зустрічаються рідко.

Потужність

Безпосередньо визначає продуктивність снігоприбирача. Вимірюється в кінських силах (к.с.) або ватах (Вт). Більш потужна модель покаже кращий результат при очищенні від високих заметів і насту, але обійдеться дорожче і потребує більше пального. Потужні снігоприбирачі важче малопотужних «братів».

Параметри потужності моторів:

• електричний двигун – 2-3 к.с. (найдорожча електрична машина по потужності, порівнянна лише з найдешевшою бензиновою);
• бензиновий двигун – до 10-15 к.с.

Рекомендована потужність снігоприбирача:

• 3-4 к. с. – для прибирання на ганку, на виїзді з гаража та інших дрібних робіт;
• 5-6 к. с – для прибирання території в 6 соток;
• 8 к. с. – для прибирання території в 10 соток;
• 10 к.с. і вище – для прибирання території від 1500 м².

Обсяг – чим більше цей параметр, тим вище потужність двигуна і продуктивність снігоприбирача. Великогабаритний мотор споживає велику кількість пального і ускладнює конструкцію пристрою.

Тип запуску (бензиновий) – реалізований в двох варіантах.

• Ручний (смикання ручки) – моделі з подібним запуском легкі і дешеві, але незручні, оскільки вимагають прикладання фізичних зусиль для запуску.
• Електростартер – снігоприбирачі з таким запуском зручніше, але важче і дорожче. Стартер може живитись від мережі або від вбудованого акумулятора. Перший варіант дешевше і надійніше (особливо в зимовий час), другий - забезпечує більшу автономність, що відповідним чином позначається на ціні снігоприбирача.

Обсяг паливного бака – чим вище цей параметр, тим довше пропрацює снігоприбиральна машина без дозаправки.

Трансмісія (коробка перемикання передач) – буває двох типів.

• Ступінчаста – проста і дешева, але незручна у використанні: перемикати передачі слід послідовно і при повній зупинці снігоприбиральної машини, щоб уникнути зносу трансмісії.
• Плавна (варіатор) – простіше в експлуатації, так як для перемикання передач повної зупинки машини не потрібно. Така коробка передач має складну конструкцію і обійдеться дорожче.

Число передач – в різних моделях цей параметр може досягати 6 (передні) і 2 (задні). Чим більше передач (швидкостей), тим зручніше працювати зі снігоприбирачем.

Шнек

Шнек – пристосування, за допомогою якого снігоприбирач забирає сніг і відкидає його в певний бік.

Матеріал

Метал – твердий і міцний матеріал. Такий шнек відмінно впорається з високими кучугурами, настом і щільним снігом, а ось для робіт з делікатними поверхнями, наприклад, садової доріжкою, він не підійде. При зіткненні з твердою перешкодою (каменем) металевий шнек може вивести з ладу трансмісію або мотор. Металевими шнеками забезпечуються самохідні снігоприбирачі.

Пластик – досить твердий матеріал при низькій вартості. На відміну від металевого шнека, пластиковий інструмент дбайливо працює з дорожнім покриттям, але досить крихкий і схильний до тріщин при зіткненні з каменем. Пластикові шнеки зустрічаються в дешевих снігоприбиральних машинах.

Гума + пластик, гума (прогумований) – порівняно м'який матеріал. Подібний шнек підійде для очищення від снігу доріжок з декоративним покриттям. Прогумованому інструменту по плечах пухкий сніг, при роботі з настом або щільним заметом він покаже набагато гірший результат і швидко вийде з ладу. Прогумовані шнеки встановлюються на несамохідні снігоприбирачі.

Крім шнека, в багатьох снігоприбиральних машинах використовується підмітальна щітка. Цей інструмент призначений для прибирання м'якого снігу малої глибини. Підмітальна щітка ідеальна для нескладних робіт і очищення делікатних поверхонь, але з більш серйозними завданнями вона не впорається.

Самохідна снігоприбиральна машина може забезпечуватися парою «шнек / ротор». Ротор (крильчатка) відкидає сніг набагато далі, ніж шнек.

Важливо: зверніть увагу на моделі, які оснащуються шнеком і щіткою. В цьому випадку якість очищення помітно підвищиться: шнек прибере щільні замети, а щітка очистить залишившийся сніг.

Форма – представлена двома варіантами:

• рельєфна – для очищення території від заледенілого або злежалого снігу;
• гладка – для прибирання території від пухкого, свіжого снігу.

Діаметр шнека або щітки – чим вище цей параметр, тим більше снігу захопить шнек або щітка. А от зменшення діаметра підвищить зусилля при обертанні інструменту. Снігоприбирач з великим шнеком краще впорається з прибиранням значної кількості м'якого снігу, а модель з маленьким шнеком хороша для боротьби з настом і щільним снігом.

Додатково

Крильчатка – призначена для викиду снігу в снігоприбиральних машинах з дво- і триступеневою системою очищення. Крильчатка виконується з пластика або металу. Перший варіант дешевше, зате другий надійніше і довговічніше.

Жолоб для викиду снігу (дефлектор) – виготовляється з пластика або металу. Пластиковий жолоб легше, дешевше і тихіше (а також не вібрує при роботі), зате металевий міцніше і надійніше: не замерзає на морозі і не схильний до тріщин. Металевий жолоб не буде зруйнований при викиді дрібних каменів разом зі снігом.

Характеристики

Висота і ширина захвату – дозволяють оцінити продуктивність роботи снігоприбирача за один прохід. Чим більше ці параметри, тим з більш високими і широкими заметами впорається машина.

Висота захвату залежить від класу пристрою:

• побутовий – 20-32 см;
• напівпрофесійний – 35-50 см;
• професійний – 50-60 см.

Для регулярного прибирання снігу досить пристрою з параметром 20 см, якщо ж очищення проводиться рідше, то хорошим вибором стане снігоприбирач з висотою 50 см.

Ширина захвату – чим більше цей параметр, тим швидше машина очистить певну ділянку від снігу. В той же час зі збільшенням ширини захвату знижується маневреність снігоприбирача.

Ширина захвату залежить від класу пристрою:

• побутовий – 30-55 см;
• напівпрофесійний – 55-70 см;
• професійний – 70-100 см і вище.

Дальність викиду – визначається потужністю двигуна снігоприбиральної машини.

Дальність викиду залежить від класу пристрою:

• побутовий – машини мікро-класу (до 3-4 м), машини міні-класу (2-8 м), машини медіум-класу (до 10 м);
• напівпрофесійний – до 15 м;
• професійний – до 19 м.

Велика дальність викиду (понад 10 м) потрібна при обробці значних площ (понад 1500 м²). Маленька дальність викиду стане в нагоді для очищення порівняно невеликого простору.

Продуктивність – кількість снігу, яку відкидає пристрій за годину роботи. Одиниця виміру – тонна за годину (тонн/год). Виробники іноді вказують продуктивність в площі очищення снігу за годину (м²/год).

Продуктивність залежить від класу пристрою:

• побутовий – машини міні-класу (до 8 тонн/год), машини медіум-класу (до 10 тонн/год);
• напівпрофесійний – до 30 тонн/год;
• професійний – до 90 тонн/год.

Час безперервної роботи – тривалість роботи снігоприбирача від заправки його пальним або зарядки акумулятора. Машина, здатна працювати впродовж тривалого часу, стане в нагоді для очищення великих територій.

Система очищення – буває трьох видів.

• Одноступінчаста – захоплення і викид снігу виконується обертанням шнеку. Відкидання снігу на значну відстань вимагає високої швидкості обертання шнеку. При зіткненні швидко обертового шнека з каменем або іншою перешкодою машина швидше за все поламається. Подібний апарат не варто застосовувати для чищення гравійних і кам'янистих доріжок.
• Двоступінчаста – захоплення снігу виконується шнеком, а викид – крильчаткою, що підвищує надійність агрегату. Така машина впорається з обробкою кам'янистих і гравійних поверхонь. Надійність двоступінчастої системи посилюється і незалежністю регулювання дальності викиду снігу від швидкості обертання шнека.
• Триступінчаста – захоплення снігу виконується двома шнеками, які потім подають його на прискорювач (для подрібнення), а викид – крильчаткою. Подібний снігоприбирач відмінно підходить для обробки великих площ і впорається зі снігом будь-якої глибини і щільності.

Рівень шуму – чим менше ця величина, тим комфортніше експлуатація снігоприбиральної машини.

Діаметр коліс – чим більше цей параметр, тим вище прохідність у снігоприбирача. Несамохідні машини, наприклад, моделі міні-класу, забезпечуються маленькими колесами діаметром до 15 см. А ось у самохідних напівпрофесійних моделей діаметр коліс складає від 15 см.

Функції

Захист від перевантаження – запобігає виходу з ладу снігоприбирача при значному зростанні навантажень на мотор. В самохідних машинах передбачено від'єднання шнека від редуктора (при заклинюванні), в несамохідних агрегатах просто відключається двигун (при перегріванні).

Фари – дають можливість користуватись снігоприбиральної машиною в темний час доби.

Підігрів ручок – зігріває руки оператору при роботі зі снігоприбирачем. Особливо корисна ця функція для очищення великих площ, на що потрібно багато часу. Підігрів ручок передбачається в потужних моделях.

Гідропідсилювач керма – полегшує управління і маневрування снігоприбирачем: щоб повернути машину в потрібну сторону досить повернути праву або ліву рукоятку.

Регулювання дальності викиду – дозволяє змінювати дальність відкидання снігу в залежності від ситуації.

Управління однією рукою – полегшує експлуатацію снігоприбирача. Зокрема, така опція корисна при зміні положення жолоба викиду снігу без зупинки машини.

Регулювання ручок по висоті – дозволяє налаштувати ручки під зріст користувача. Ця функція забезпечує додатковий комфорт при роботі з машиною.

Регулювання положення жолоба викиду снігу – дає можливість визначати напрямок викиду снігу.

Зустрічається кілька способів регулювання:

• ручне – вимагає зупинки снігоприбиральної машини;
• механічне – дозволяє регулювати напрямок викиду снігу на ходу;
• електричне – так само не вимагає зупинки снігоприбирача, але є більш досконалим і дорогим варіантом.

В деяких бюджетних снігоприбирачах регулювання і зовсім відсутнє – жолоб викиду снігу жорстко зафіксований.

Регулювання положення забірника снігу – дозволяє визначати дистанцію забірника снігу до землі. Тим самим користувач задає товщину шару снігу, який залишиться після проходу машини.

Регулювання проводиться двома способами:

• механічне – вимагає зупинки машини;
• електричне – не вимагає зупинки снігоприбирача.

Блокування коліс / гусениць окремо – полегшує управління і маневрування снігоприбиральною машиною. В бюджетних моделях блокування здійснюється за допомогою кулачкових фіксаторів (для блокування телефону потрібна буде повна зупинка агрегату), в дорогих снігоприбирачах застосовуються куркові вимикачі, які блокують колеса / гусениці на ходу.

Ніж для підрізування заметів – гостра металева пластина, яка кріпиться до снігозабирача. Ніж полегшує роботу зі щільним снігом.

Датчик рівня палива – з його допомогою користувач стежить за рівнем пального і при необхідності дозаправляє машину.

Поради щодо вибору

• Зверніть увагу на вагу снігоприбирача. Чим легше модель, тим більше в ній пластикових деталей, які швидко вийдуть з ладу. У якісної машини основні вузли і агрегати повинні бути металевими.
• Погана обробка пластикових деталей свідчить про низьку якість снігоприбиральної машини. Це саме стосується і моделей, виконаних з дуже тонкого металу.
• Огляньте знімні і рухливі частини снігоприбирача, а також кришки. У низькоякісної техніки вони бовтаються ще до початку експлуатації. Не варто купувати агрегат, в якому вібрує ручка під час роботи.
• Зверніть увагу на терміни та умови гарантії.